от удара

(от ушиба, удара) синяк (-ка), синець (-нця); (в виде полосы от удара плетью, кнутом, хлыстом) синяк, (метаф.) басаман (-на). [Спина, груди, плечі - все було в страшних синяках, усе попухло (Грінч.). Синці під очима від чоловікових кулаків (Харківщ.). Як ударив батогом, так басаман на лиці й лишився (Липовеч.)].

* * *

1) кров (-ви), (реже) крів (р. крови, кро[и]ві), ум. крівця, (пров.) крівля, керва, руда (- ди), (вульг. преим. о -ви от удара в драке) юха, юшка, паюха, мазка. [Без бою, без крови (Крим.). Поженемося за баришем, а скільки криві братньої нап'ємося (Квітка). Кров'ю вона умивалась (Шевч.). Крів'ю обкипіла вся наша давнина (Л. Укр.). Усі руки в крови (Харківщ.). Як вода, крівля по світі буде розливатись (Руданськ.). Так він крівлею і вмився (О. Пчілка). Руда - не вода (Номис). Людська крівця не водиця, розливати не годиться (Номис). Шабля моя не раз паюхою вмилась (К. С.). Мазкою хоче хто умитись, кому не жаль своїх зубів (Котл.)]. -вь артериальная - кров червона, (венозная) чорна (погана) кров. Лицо у неё -вь с молоком - лице у неї мов кров з молоком; лице у неї біле як кипень і рум'янці грають. -вью кровь омыть - кров за кров; кров змити кров'ю. Проливать -вь - лити, проливати (сов. пролити) кров. [Зараз будуть тут лить неповинную кров (Грінч.)]. Обагрить -вью - см. Обагрять. Покрываться, покрыться (запекшейся) -вью - о(б)кипати, о(б)кипіти кров'ю. [Окипіло серце гарячою кров'ю (Пісня)]. Запекшаяся -вь - закипіла(я) кров. Покрытый запекшейся -вью - закипілий, обкипілий кров'ю. Покрывается -вью что - кров обкипає на чому, кров'ю обкипає що. Лужа -ви - калюжа крови, кривава річка (криниця). [Де стояла Бондарівна - кривава криниця (Пісня)]. Лежал в луже -ви - підплив кров'ю, лежав підплитий кров'ю (крівлею), лежав у калюжі крови. Запачкать -вью - умазати в кров, укровити, закровити, (сильно) заюшити кого, що. Облиться -вью - умитися кров'ю, (грубо) мазкою. Сердце обливается -вью - серце кривавиться. [І серце кривавиться, як згадаю, яка мінлива людська доля (Грінч.)]. Побить в -вь кого - спустити кров кому, (грубо) спустити юху (мазку) кому, помажчити кого. Ушибиться в -вь - забитися до крови, (сильно) об'юшитися. -вь ударила в голову кому - кров ударила (бухнула, линула) до голови кому. Изойти, истечь -вью - зійти кров'ю, збезкровіти. Он истёк -вью - він зійшов кров'ю, він збезкровів. Пустить -вь - кинути (спустити) кров (руду), відкрити жилу кому. [Кинув їй руду з руки (Квітка)]. Хоть -вь с носа - хоч кров з носа. Крови (регулы) - місячка, краска;

2) (в значении рода, племени, колена, поколения) кров (-ви). Родная -вь - своя кров, рідна кров. Это у него в -ви - це в його родиме. Голос -ви - кров озивається, голос крови. От -ви Рюриковой - з Рюрикової крови, з Рюрикового роду (коліна). Принц королевской -ви - принц королівської крови, королівського роду, коліна;

3) бот. - см. Драконова кровь, Зверобой.

* * *

занести

I. 1) (кого или что куда) заносити, занести, (о мн.) позаносити кого, що куди. [Повій, буйний вітре, та з високих гір, занеси мій голосочок до милої в двір (Пісня). Якось їх клятих і до мене на тихий хутір занесло (Шевч.). Ітимеш повз тітчин двір,- візьми занеси їй паляницю. Холеру занесено з Азії]. Какими судьбами -сло вас сюда? - яким вітром вас сюди завіяло? Куда его нелёгкая -сла? - куди його занесло? куди його занесла нечиста? -сти быстро - замчати;

2) (снегом, песком и т. п.). заносити, занести, замітати, замести, засипати, засипати, завіяти, забузовувати, забузувати, (слегка) запорошувати, запорошити (снігом, піском), (о мн.) позаносити, позамітати, позасипати и т. д. що чим. [І занесе піском-снігом курінь - мою хату (Шевч.). Усі шляхи позамітало в полі (Грінч.). Снігом дорогу завіяло. Борода йому забузована снігом (Греб.). На порозі став чоловік у запорошеній снігом одежі (Грінч.)]. -ти дорогу снегом - забити. [Дорогу снігом забило]. -ть илом, типом - замулювати, замулити;

3) -ть в книгу - заводити, завести в книгу и до книги. [Документ цей заведено в актові книги (Доман.)];

4) -ть над кем-либо для удара руку, оружие - знімати, зняти (піднести) руку, зброю над ким;

5) заносити, заносити, затирювати, затирити що куди. [Не винось ножа з хати, бо й так уже одного заносив десь]. Занесённый - занесений, замчаний; занесений, заметений, засипаний, завіяний, запорошений, забитий (снігом), (илом) замулений; заведений у книгу; знятий, піднесений над ким; занесений, затирений. -ная снегом дорога - забивна (забитна, забійна, забоїста) путь (дорога). Быть -ным над кем - зніматися над ким, бути виміреним над ким. [Уже над їм знімавсь мій меч (Грінч.). Удар, вимірений над Україною, впав на голову її ворогів (Єфр.)].

II. Заносить, -ся (об одежде) - см. II. Занашивать, -ся.

* * *

1) зано́сити, -но́шу, -но́сиш, занести́ и мног. позано́сити

2) ( поднимать) зано́сити, занести́ и мног. позано́сити, підніма́ти, підня́ти, -німу́, -ні́меш и мног. попідніма́ти, підійма́ти, підійня́ти, -дійму́, -ді́ймеш и мног. попідійма́ти

3) (снегом, песком) зано́сити, занести́ и мног. позано́сити, засипа́ти, заси́пати, -пле и мног. позасипа́ти, заміта́ти, замести́, -мете́ и мног. позаміта́ти, завіва́ти, заві́яти и мног. позавіва́ти

1) зоря (р. мн. зір), зірка, зірниця, (архаич. и зап.) звізда. -зда вечерняя - вечірня (вечерова) зоря, вечірня зірниця, вече[і]рниця, вечірка. Восходящая -зда - (бытов.) зірка на сході; (астроном.) східна зірка, (переносно) нова зірка. Заходящая -зда - зірка навзаході, (астрон.) західна зірка, (переносно) зблякла (пригасла) зірка. Угасающая -зда - пригасла зірка. Потухшая -зда - згасла зірка. Переменная -зда - мінлива зірка. Двойная -зда - двоїста зірка. -зда падающая (падучая) - падуча зірка, летюча зірка. -зда первой величины - першорядна зірка. -зда путеводная - провідна зоря (зірка, зірниця). Утренняя -зда - світова зоря (зірниця), досвітня зоря. Северная -зда - північна зоря (зірниця), опівнічна зірниця (Хот.). -зда с хвостом (комета) - хвостата зірка; віха, мітла. Смотреть на -зды - дивитися, заглядатися на зорі, зорювати. -зды с неба хватать - зорі з неба збивати (стягати) (Приказка); бога за бороду (за ноги) ловити (Приказка). Верить в свою -зду (счастливую судьбу) - вірити в свою щасливу зірку, покладатися на долю. Пятиконечная -зда - п'ятикутня, п'ятиріжна зірка. -зды сыплются (от удара) - свічки стоять в очах. Сиять, засиять -дой - зоріти, зазоріти. [Зоре моя, де це ти зоріла? (Шевч.). Ти воскреснеш, зазорієш (Тичина)]. Морская -зда, зоол. Asterias - морська зірка;

2) (орден) звізда, зірка, відзнака;

3) морская -да - звіздунка.

* * *

1) зоря́, зі́рка; зори́на; диал. звізда́; (утренняя и вечерняя поэз.) зірни́ця

2) ( знаменитость) зі́рка

3) ( геометрическая фигура) зі́рка

1) (жест) знак (-ку). [І він знаками показував їм і остававсь німий (Єв.)]. Мимический знак - мімічний знак; миг[ґ] (-гу), кив (-ву). -ками (мимикой) - на миг(ґ)ах. [Німі розмовляють на миґах]. Сделать, подать, дать знак головою, глазами, рукою - подати, дати знак или показати головою, очима, рукою;

2) (признак) знак, ознака, ознак, признака, познака; см. Признак. [Ті ридання (дзвонів) металеві - знак, що хтось розстався з світом (Франко). Смерть виразно поклала свою страшну ознаку на змученому обличчі (Грінч.)];

3) (примета) знак, признака, прикмета; см. Примета. [І дуб посадили на прикмету проїжджачим (Шевч.)];

4) (пометка) знак, зазначка, познака, відзнака; см. Пометка. Делать на ч.-л. -ки (метить) - значити що. Имеющий знак (намеченный) - значний, значкий, значений. [Значні гроші. Значний віл (Н.-Вол. п.)]; 5 (письменный) знак, значок (- чка). [Почали тими чи иншими значками записувати свої думки (Єфр.)]. Знак переноса - розділка, рисочка. -ки препинания - розділові знаки. Знак вопросительный, восклицательный - знак питання (запитання), знак оклику. Знак действия, корня, мат. - знак дії, знак кореня;

6) (след от ч.-л.) знак, значка, познака, слід, прислідок (-дку), (от удара кнутом и т. п.) смуга, пасмуга, басаман; см. След. [Це все поклало свій знак на ніжно-задуману музу (Ніков.)]. -ки насилия - знаки, познаки насильства, ґвалту;

7) (свидетельство, знамение) знак, ознака, ознак, знамено, свідоцтво. [Мій меч? Це знамено святої правди (Куліш)]. В знак согласия, благодарности, уважения - на знак згоди, вдячности, пошани. [Товариші мовчки хитнули головою на знак згоди (Крим.)]. Молчание знак согласия - хто мовчить, той не перечить;

8) (символ) знак, ознака, знамено [Для мене хрест - знак віри (Куліш)];

9) (сигнал) гасло, знак. Дать подать знак к восстанию, к сражению - дати, подати гасло до повстання, до бою. По данному -ку - за даним гаслом, знаком;

10) (отличительный, оффициальный) знак, відзнака, ознака. Гербовый, денежный знак - гербовий, грошовий знак. [Скасування грошових знаків (Н. Гром.)]. Знак отличия - відзнака. -ки достоинства - ознаки гідности, (у козаков) клейноди (знаки власти). Орденские -ки - кавалерія, орденські відзнаки. Межевой знак - межовий знак; копець (р. копця), кляк. Предостерегательные -ки - перестережні, застережні знаки. Морские -ки - морські знаки. Береговые -ки - берегові знаки. Условный знак - умовний знак. Каторжный знак - каторжанське тавро.

* * *

1) знак, -а; ( метка) позна́ка

2) (отпечаток, примета) знак, -у и -у

і[и]скра, (диал. скра, (г)искра), скалка, огнина, і[и]скорка, блискітка, блищик. [Над огнищем іскор рої? (Л. Укр.). Блищали золоті скалки на воді (Н.-Лев.)]. Бросать (метать) - ры - іскрити. [Коні мчать, аж іскрять ногами (Боров.). Сонце іскрило світом (Мирний)]. -кры в глазах заиграли (замелькали) (от удара) - зірниці засвітилися; каганці в-очу засвітилися. Малая -кра города пожигает, а сама прежде всех помирает - лиха (мала) іскра поле спалить, сама щезне (Приказка). Ни -кры правды - ні на мізинний ніготь правди, ні на стілечко правди. -кра таланта - іскра таланту. Ни -кры таланта - ані телень (ані іскри) таланту. Ни -кры ума - і на копійку розуму нема.

* * *

1) (натаскивание в большом количестве чего) наношування, наношення, оконч. нанесення, наносіння чого;

2) (ветром) наношення, намітання, навіювання, оконч. нанесення, намете[і]ння, навіяння чого; (водой) наношення, намулювання, оконч. нанесення, намулення; (занесение) замулювання, оконч. замулення чого;

3) (заразы, болезни) заношення, оконч. занесення чого;

4) (на план, на карту) зазначання и зазначування, оконч. зазначе[і]ння чого на плані, на мапі (на карті);

5) техн. - накидання, оконч. накидання чого. -ние штукатурки - накидання, накидання тиньку на що, тинькування, оконч. обтинькування чого. -ние лака на что - лакування, оконч. полакування чого;

6) (причинение) завдавання, чиніння, учиняння, спричиняння и спричинювання, заподіювання, оконч. завдання, учине[і]ння, спричинення, заподіяння чого. -ние оскорбления - образа кого, заподіювання (заподіяння, учине[і]ння) образи кому. -ние побоев - завдавання (завдання) побою кому, побій (-бою). [За побій він мені заплатить (Богодухівщ.)]. Он наказан за -ние жене побоев - його покарано за те, що побив жінку. -ние ран, ударов - завдавання (завдання) ран, ударів. -ние удара палкой, шпагой - удар (-ру) палицею, шпадою. -ние вреда, материального ущерба кому - чиніння (учиняння, учине[і ]ння) шкоди кому; шкода. [Я позиватиму його за шкоду, що він мені вчинив (Київщ.)].

* * *

1) нане́сення, нано́шення; наміта́ння, навіва́ння; наму́лювання

2) завда́ння, заподі́яння, нане́сення, завдава́ння, заподіювання, нано́шення; чи́нення, учи́нення

1) (рабство, плен) неволя. [Бідні невольники у тяжкій неволі заплакали (Ант.- Драг.). Вивів ти мене з неволі сильною рукою (Рудан.). Ставок під кригою в неволі (Шевч.). Коли-б ти знала, коли-б собі ти уявляла тяжку неволю міст нудних! (Пушкін, перекл. М. Драй-Хмари)]. Быть (находиться) в -ле - бути в неволі (в кого, чиїй), (реже) бути під неволею (в кого), бути підневоленим кому. [Був у неволі турецькій (Грінч.). Не на те ми цареві присягали, щоб у своїх мужиків під неволею бути (Куліш)]. Отдавать, отдать в -лю кого - завдавати, завдати (реже віддавати, віддати) в неволю кого. [Знущались над нами, завдавали в неволю з жінками та дітьми (Л. Укр.)]. Попадать, попасть в -лю - попадати(ся), попасти(ся) (редко упасти) в неволю; срв. Попадать 1;

2) (власть обстоятельств, нужда) неволя, (принуждение) силування (-ння), примус (-су), принука. [Неволя примушує мене працювати з рання до смеркання (Київ). У нашій справі примусу (силування) не повинно бути (Київ)]. -лею[й], за -лю, по -ле, из-под -ли - (против воли) неволею; (по принуждению) з неволі, (чаще) з примусу, з принуки; (путём принуждения) силуванням, примусом; (невольно) мимоволі, несамохіть. [Хазяйка мусіла неволею годить (Біл.-Нос.). З неволі він не робить (Червоногр.). Все в них силою та примусом (Київщ.)]. Волею и (или) -лею - (своєю) волею та й (чи) неволею, по волі і (чи) з неволі, хотячи й (чи) не хотячи. От одного удара смычком музыканта всё обратилось, волею и -лею, к единству (Гоголь) - від одного змаху смичка музики, все навернулось, по волі і з неволі, до одностайности (А. Харченко). Волей -лей - а) волею-неволею, (фам. воленькою- неволенькою), по волі чи з неволі, самохіть чи несамохіть; б) (volens-nolens) хочеш-не- хочеш, (сокращ. хоч-не-хоч), хіть або й нехіть, (невольно) мимоволі. Какая -ля! что за -ля! была -ля! - (охота) яка охота!, (нужда) яка потреба! хто неволить (неволив)! хто силує (силував)!, (с какой стати) з якої речи! з якої неволі! Какая мне -ля итти за него замуж? - а хто (що) мене неволить (приневолює, силує, примушує) іти за його заміж? Охота пуще -ли - охота гірш від неволі, своя охота гірша за неволю (Приказки);

3) (неохота) неохота, нехіть (-хоти).

* * *

подбросить підкидати, підкинути; (только вверх) викидати, викинути (диал.) підвергати, підвергти (н. вр. підвержу, -жеш); (мяч для удара палкой) підгилювати, підгилити. [А підкинь у грубу ще дров. Хто вище підкине оцю булаву, то того буде озеро (Рудч.)]. А что, кто выше -сил мяч? - А що, хто вище викинув м'яча и м'ячем (підкинув м'яча)? -сить что под что - підкинути що під що. [Підкинув його під припічок (Грінч.)]. -сить сена лошадям - підкинути, (немножко) підтрусити сіна коням. Ему -сили ребёнка - йому підкинуто дитину. Подброшенный - підкинутий, підкинений.

* * *

несов.; сов. - подбр`осить

(полоска на ткани, на бумаге, на земле и т. д.) смуга (ум. смужка), пасмуга, (ум. пасмужка), попруга; (только на ткани и на бумаге) пасман, басаман. [Смугнаста спідниця: смуга червона, смуга чорна. Той те посіє, той те, та так усе пасмужками й понасівають. Леліє срібна блискуча смуга -то річка. Між небом і водою став чорною попругою ліс (Неч.- Лев.)]. -са поперечная - пересмуга; (цветная поперечная на белой ткани) перетика. С белыми, голубыми и т. п. -сами - у білі, блакитні и т. п. пасмуги, пасмани. Длинная -са земли, воды; длинная, плоская и сравнительно узкая часть чего-л., -са отрезанная от ткани бумаги и т. п. - стяга (ум. стяжка, стяжечка). [Блискучою стягою Дніпро серед степів прославсь (Грінч.). Вишневецьких добра простяглись широкою стягою від Дніпра через воєводства: Київське, Волинське (Куліш)]. Резать -сами - різати на стяжки. -са пашенная - загін (-гону). [Не питає добрий жнець, чи широкий загінець]. -са, занимаемая жнецом - постать (-ти) (ум. постатька). -са, занимаемая косцом - ручка. [До сніданку три ручки пройшов]; (полольщиком) коза. [Чого таку вузеньку козу женеш? Жени таку, як і всі]. -са воды между сильными волнами в реке - гривиця. -са лучистого света - пасмо проміння. [Сонячне проміння з узенького заґратованого віконця пасмом простяглося по хаті]. Цветные -сы спектра - кольорові пасма спектру. Дождь идёт -сою - дощ іде смугою. Уж такая нехорошая -са пошла - така вже негарна година спіткала. Отрезанная -са кожи - х[к]вашія (-ії), ремінь (-еня). -са металла - штаба, штиба. Металлическая -са для оковки - шпуга. -са на теле от удара - смуга, попруга, басаман, басамуга. Геогр., узкая -са земли - вузька смуга (стяга) землі. -са песчаная, чернозёмная (геогр.) - країна (смуга) піскувата, чорноземна и т. д. Северная -са - північна країна (край). -са великих озёр - країна великих озер.

* * *

1) сму́га; ( поменьше) па́смуга; ( узкая часть пространства) стяга́, попру́га; (длинная узкая черта, лента) пас; ( отмежеванный участок поля) рі́за; (ряд у веревки, у кнута) ста́лка, ста́лька

2) (период, пора) пері́од, -у, пора́, сму́га

3) ( металла) шта́ба; ( тонкая и узкая) стрі́чка

замахать, замахнуть

1) (начать махать) замахати; (учащённо) затріпати. [Писар замахав руками (М. Вовч.). Затріпала маленькими ручками (Н.-Лев.)]. -хать руками - замахати, замотати руками. -хать крыльями - замахати, затріпати крильми. -хать ногами - замахати, закивати ногами, п'ятками. -хать хвостом - замахати, замолоти, закрутити, завертіти хвостом. -ть глазком - закидати, закинути оком на кого, накидати, накинути оком куди, на кого;

2) что, чем (с угрозой для удара) - замахувати, замахнути, заміряти, замірити, (провинц.) замірнути на кого чим.

1) см. Кование 1 и 2;

2) (знак от удара молотом) карб (-бу);

3) см. Ковы.

•

- сила взаимодействия

•

- стойкость к истиранию